Укладання промислової підлоги виглядає простим лише збоку: приїхав міксер, розлили бетон, розрівняли. Насправді від моменту, коли бетон вийшов із міксера, до моменту, коли по ньому можна пустити навантажувач, проходить близько десятка операцій, і половина з них має жорсткі часові рамки. Запізнилися із затиранням на дві години — поверхня вже не та.
Нижче — послідовність, за якою ТОВ «ОЛ БУД ІНВЕСТ» виконує роботи на об’єктах у Тернополі та області. Вона однакова для складу, цеху й ангара; змінюються тільки товщини, клас бетону та тип фінішного зміцнення.
Етап 1–2: основа та гідроізоляція
Спочатку знімають родючий шар і слабкий ґрунт, після чого відсипають і пошарово ущільнюють піщано-щебеневу подушку. Ущільнюють віброплитою або котком шарами по 15–20 см — за один прохід товстий шар не ущільнити, і саме тут закладають майбутні просідання. Готову основу вирівнюють по нівеліру: перепади підсипання потім доведеться компенсувати дорожчим бетоном.
Далі стелять поліетиленову плівку з нахлестом і заводять її на стіни. Вона робить дві речі: не дає воді з бетонної суміші піти в подушку (без цього верх плити пересихає і пилить) і відсікає капілярну вологу знизу. По периметру стін і навколо колон клеять демпферну стрічку — плита має право трохи «дихати», не впираючись у конструкції.
Етап 3–4: армування та рівень
Арматурну сітку вкладають на фіксатори так, щоб вона опинилася в розрахунковій зоні перерізу, а не лежала на плівці. Сітка, що лежить на дні плити, не працює — це найпоширеніша помилка на об’єктах, які ми приймаємо після інших підрядників. Якщо проєкт передбачає фібру, її вводять просто в міксер і перемішують задану кількість хвилин.
Потім виставляють маяки та задають рівень лазерним нівеліром. На цьому ж етапі готують карту деформаційних швів: де пройдуть лінії різу, як вони обійдуть колони й ворота, де будуть штирі для передачі навантаження між картами. Карту складають до бетонування — після нього щось змінювати вже пізно.
Етап 5–7: бетонування, затирання, зміцнення
Бетон подають бетононасосом і розрівнюють віброрейкою або правилом по маяках. Одну карту заливають без перерв: пауза довша за годину дає холодний шов — слабке місце, по якому плита згодом тріскається. Після початкового схоплювання поверхню обробляють затиральними машинами, які на об’єктах називають «вертольотами».
У момент, коли бетон уже тримає вагу людини, але ще вологий, на поверхню розсипають топінг — сухий зміцнювач із кварцом або корундом. Його втирають у два-три проходи, поступово змінюючи кут лопатей, поки поверхня не набуде щільного напівматового блиску. Пропустити цей момент не можна: у сухий бетон топінг уже не втреться.
Етап 8–9: шви та догляд
Через 1–3 доби ріжуть деформаційні шви на глибину близько третини товщини плити. Пізніше різати немає сенсу — бетон уже потріскається сам, у довільних місцях. Шви очищають і згодом заповнюють еластичним герметиком або полімерним шнуром, щоб краї не викришувалися під колесами.
Останній етап — догляд. Свіжий бетон накривають плівкою або обробляють мембраноутворювальним складом, щоб вода не випаровувалася швидше, ніж іде гідратація. Тиждень без протягів і прямого сонця дає плиті набрати проєктну міцність рівномірно. Ходити можна через 3–5 днів, повне навантаження — після 28 діб.